Існує один “секретний” спосіб насаджувати мотиля для ловіння ляща з-під льоду. Справа в тому, що не треба купувати окремо дрібних і великих личинок, як поступає більшість рибалок - необхідний тільки дрібний мотиль. Ще потрібно шматок капронової панчохи.

Тісто вельми популярне у рибалок. У суміші з певними добавками воно принаджує навіть деякі види хижих риб. При замішуванні тiста немає кордонів фантазії і експериментуванню. Від простого хліба до складних сумішей з аттрактантами, підсилювачами смаку і фарбувальними речовинами – тепер кожний може виготувати своє фірмове і секретне супертiсто.

За легендою, спочатку ця принада називалася “монастирка”, бо її рецепт начебто винайшли монахи з якогось київського монастиря. Сьогоднi це одна з найпопулярнiших принад для ляща.

Цей місяць характерний загальним заціпенінням всього живого: ліси, степи, поля, вкриті снігом, вода, скута кригою. Як же поводять себе в цей час мешканці водойм? Більшість риб продовжує залишатися у глибоких, темних ямах. Вони стають малорухомі, а деякі з них впадають у справжнє заціпеніння – їх нічого не цікавить: ні наживка, ні найуловисті блешні та мормишки.

Майже вся риба залишає свої улюблені зимувальні ями і починає посилено годуватися. Яка перед нерестом — щука, окунь, в’юн — а яка просто зголодніла за довгі зимові місяці, хоч до нересту їй далекувато. В березні трапляються чималі екземпляри щуки, проте в більшості риба ловиться невелика. Таку щуку називають “мартовка”. Пояснити це важко.Дехто вважає що навесні найкраще клюють незрілі щупачки, котрі не виснажені нерестом, а просто зголдніли після зимівлі, крім того мають вдосталь здобичі у вигляді необережної нерестової риби. Інші переконані, що безпосередньо перед нерестом та відразу після нього навесні клюють здоровенні щуки. Правда, напевно, десь посередині.

Коли зустрiчаюсь з рибалками, розмовляю, помiж iншим всiм задаю одне й те ж запитання: чи пам’ятають вони свою першу рибу. “Першу рибу? — перепитували вони, i вiдразу на обличчях з’являвся мрiйний, романтичний вираз. — Звичайно, пам’ятаю...!” Таке не забувається. З глибин пам’ятi виринає мальовнича рiчечка поблизу залитого сонцем пасовиська, вудлища з лiщини, нехитра снасть i карасi “на долоню”, спокушенi запахом та смаком домашнього хлiба на гачку.