Щороку в березні і квітні починаються повені майже на всіх річках Прикарпаття, Буковини, Галичини і Закарпаття. Дністер, Прут, Західний Буг, Тиса, Стрий та інші річки бурхливо розливаються, затоплюючи великі площі, так що вода заходить до сільських будинків. Тоді це вже стихійне лихо, течія несе великі купи сміття, скирти з сіном, гуцульські хати, здоровенні гілляки, а часом і цілі дерева.

Річка Рось від села Яблунівка до Білої Церкви рясніє затопленими кар’єрами. Береги гранітні, обривисті, глибина неабияка. Одним словом - зимувальні ями, улюблені місця судаків, лящів, сазанів. Хоча і знахабніли в останні роки браконьєри: електроловці, сіткарі, косарі, але саме в таких місцях взяти рибу їм непросто. Можливо, завдяки цим кар’єрам у нас ще дещо з рибної братії і збереглося.

Якось на початку вересня у п'ятницю поїхав я до брата в Жидачів допомогти картоплю копати. Поїхав після роботи, під вечір. Так, щоб на суботу залишитись.
Брат з дружиною саме накопали чотири мішки картоплі і вже лаштувались на велосипедах їх додому завезти.
- От добре, що ти саме нагодився, - зраділа братова, - мені тепер тільки мотики нести доведеться!..
- Нічого, - підморгнув брат. - Зате ми на риболовлю сходимо, раз дощ нас з городу прогнав.

Хочу розповісти про весняне ловіння карася на “грубі” снасті та на сучасні знаряддя лову, бо наближається короткий весняний сезон, коли після розкриття рік та озер починає клювати карась, нагулюючи нових сил після зимового голодування, тоді треба встигати ловити його до початку забороненого для спортсменів сезону...

Вiталiй Сингаєвський – працiвник Івано-Франкiвського лiсокомбiнату, спочатку не надто охоче погоджувався на iнтерв'ю. Мовляв, я ж рекордних трофеїв не ловив, рибалю простими, народними методами... Проте, не буває так, щоб людина рибалила кiлька десяткiв рокiв, i не мала в своєму арсеналi якихось цiкавих, а iнодi навiть "секретних" снастей та принад. Так i сталося...

Марена, мирон, усач – лише деякi з назв цього оригi­нального мешканця ка­м’янистих фарватерiв. Ця своє­рiдна рибина живе на такiй сильнiй течiї,  що на вудках до­во­диться ставити сто­грамовi тягарi, полюбляє голандський сир "з душком" та хлiб з какао, а силою спротиву,  при одна­ковiй вазi марена переважає коропа i може зрiв­нятися лише з лососем...

Ще класики рибальських порад помiтили: наскiльки "зручним" буде мiсце для рибалки, настiльки ж воно виявиться i порожнiм. Стрiмчастi береги, мульке дно, непрохiднi хащi – саме такими є береги бiля рибних мiсць. А сьогоднiшня наша розповiдь – про мiсця для риболовлi, не лише здобутливi, але й навiть трохи не­безпечнi для самого рибалки.

Коли зустрiчаюсь з рибалками, розмовляю, помiж iншим всiм задаю одне й те ж запитання: чи пам’ятають вони свою першу рибу. “Першу рибу? — перепитували вони, i вiдразу на обличчях з’являвся мрiйний, романтичний вираз. — Звичайно, пам’ятаю...!” Таке не забувається. З глибин пам’ятi виринає мальовнича рiчечка поблизу залитого сонцем пасовиська, вудлища з лiщини, нехитра снасть i карасi “на долоню”, спокушенi запахом та смаком домашнього хлiба на гачку.