Років десять назад поїхали на зимову риболовлю на Шацькі озера. Подія відбувалась у перших числах лютого. В нашій рибальській компанії була традиція – кожен рік після Водохреща виїжджати на декілька днів в Шацьк на риболовлю. Про ночівлю домовлялись заздалегідь зі знайомими людьми або на туристичній базі. Місцевість там дуже гарна, багато озер і всі вони знаходяться недалеко одне від одного. Де рибалити вибираєте самі. Ми на цей день вибрали озеро Люцимир.

Шацькі озера і ліси є національним заповідником. В лісах дуже багато звірини, є тетерева і інші рідкісні птахи. Весною прилітають чорні лелеки, які ставлять свої гнізда в лісовій глушині, подалі від людей. Птах дуже цікавий, увесь чорний аж виблискує, червоні тільки ноги і дзьоб.

Зі звірів є лось, олень, косуля, кабан, лисиця, вовк, заєць, куниця, тхір, білка. В лісі дуже багато ягід і грибів, рідкісних рослин. В Шацьких лісах, в низинних болотистих місцях росте рідкісна рослина, яка харчується комахами. Листя її виділяє солодкий липкий нектар, на який, спокусившись, сідають дрібні комахи і прилипають, після цього пелюстки закриваються і комаха засвоюється рослиною. В озерах водиться найрізноманітніша риба. Є канадський сомик, вугор, щука, окунь, судак, лящ, плотва, сазан і карась. Найчистіша вода в озері Світязь.

Як я уже згадував, в цей день ми рибалили на озері Люцимир. Це озеро багате на ляща і плотву. Клює окунь і йорж. Озеро знаходилося біля самого Шацька, а за озером зразу починається сосновий ліс.

День починався чудово. Ми під’їхали машиною до озера, залишили її на узбіччі дороги і пішли на озеро. Дерева біля озера виблискували сріблом від інію, було тихо, тільки сніг порипував під ногами. На льоді невеликими групами сиділи рибалки. Людей було небагато. Ми вибрали і собі місце, побурили лунки і приступили до риболовлі. Клювала невеличка плотва і підлящик, іноді був окунець. Риба була не дуже велика, але кльов був і ми не мали наміру міняти місце.

Десь біля десятої години ранку в лісі пролунав постріл і загавкав собака. Ми зрозуміли, що хтось в лісі браконьєрить (полювання там заборонено). Враз з лісу вистрибнула переполохана косуля і побігла через озеро. Лід місцями був дуже гладенький і бігти косуля швиденько не могла. Ми знаходились від неї метрів за 200, але було добре видно, як вона ковзає по льоді. Коли косуля пробігала на відстані десяти метрів від крайніх двох рибалок (мабуть місцевих), хтось з них запустив пішнею по льоду і збив з ніг тварину. Підвестися вона вже не могла. Вони підбігли до неї і добили. Потім похапали свої велосипеди, завантажили на один з них вбиту косулю і чимскоріш повтікали з озера. Все це дійство відбувалось на протязі 3-5 хв. Практично зашкодити цьому було неможливо.

Риболовля продовжувалась тому, що кльов був непоганий, але настрій упав. Не по собі було від людської захланності. Адже у справжніх рибалок, як і в мисливців, вихід на полювання чи риболовлю – це свято спілкування з природою, а не заготівля м’яса чи риби недозволеними методами. Справжній рибалка отримує задоволення від зимової вудки прекрасної якості, зробленої самостійно мормишки, вміння знаходити рибу і вміння ловити її. Риболовля гарна ще й тим, що є своя прекрасна компанія, в якій розуміють тебе без слів. Хотілось би, щоб люди були добрішими до братів наших менших і оберігали багатства рідної землі. Знищити легко, а відновити дуже важко, іноді не можливо.

•Володимир Кушпіт, м. Червоноград