Хочу розповісти про весняне ловіння карася на “грубі” снасті та на сучасні знаряддя лову, бо наближається короткий весняний сезон, коли після розкриття рік та озер починає клювати карась, нагулюючи нових сил після зимового голодування, тоді треба встигати ловити його до початку забороненого для спортсменів сезону...

Не секрет, що абсолютна більшість рибалок користуються старими перевіреними саморобними спінінгами з “невськими” котушками, а особливо заповзятливі надають перевагу “ленінгадам”. Але у першому та другому випадку є спільна риса – це діаметр жилки. Спінінги з “невськими” котушками не дають змоги закидати важкі тягарці на великі відстані, використовуючи жилку діаметром менше 0,4 мм. Але оскільки ці снасті є універсальними, то міняти жилку змоги нема, тоді рибалки для перестрахування використовують 0,5 жилку, вона ідеально підходить для умов ловіння. Дуже важливе значення має колір жилки.

“Молодші” рибалки використовують сучасні вудилища з безінерційними котушками, що дають змогу закидати наживку на значні відстані. Але рибалка, який ловив хоча б один раз на мотиль, може згадати випадок, коли снасть доводилося перезакидати через те, що при падінні у воду наживка оббивалася і виною цьому саме безінерційна котушка. Справа в тому, що коли рибалка хоче жбурнути наживку подалі, він забуває про те, що тягарець, вилітаючи при закиданні, майже не відчуває опору жилки, оскільки вона тонка та вилітає зі шпулі, розташованої перпендикулярно до напрямку вильоту жилки. Таким чином тягарець розвиває чималу швидкість і у момент зіткнення з поверхнею води його швидкість різко зростає. Плівка води сприяє стосовно мотиля ефект лещат і він злітає з гачка через те, що вода має більшу густину ніж повітря. А далі усім відомо, що відбувається: гачки падають на дно напівпусті, відлякуючи рибу своїм виглядом.

Якщо слідкувати за падінням тягарця у воду, можна втратити частину улову. Для того щоб такого не сталося, раджу за мить до падіння тягарця у воду двома пальцями притримати жилку біля шпулі, але так щоб не порвати її.

Особисто я надаю перевагу спінінгам-ветеранам, які знали боротьбу з будь-якою рибою. Основною їх перевагою є те, що при закиді можна пальцем руки контролювати падіння наживки.

Тепер торкнемося основного інструменту лову – гачків. В сучасних умовах різноманітності оснасток та переповнення прилавків китайськими одноразовими причандалами досить важливу роль відіграє співвідношення ціни і якості та особистий досвід рибалки. Для карася я використовую гачки № 12-14 за міжнародною нумерацією фірми “Cobra” та “Mustad”.

Усім відомо, що на водоймі вгадати дно в тому чи іншому місці, судячи з первинних ознак рельєфу берега, майже не можливо. Крім того, внаслідок тривалого занепаду озерного господарства про наші водойми ніхто не турбується і вони потихеньку замулюються і, коли наживка падає на дно, вона просто занурюється в намул, ховаючись від риби. А уявіть, що ловите на березі ви не самі, а в присутності конкурентів, і риба клює у всіх тільки не у вас. Причин тому багато: чи то вам зранку жінка дорогу перейшла з порожніми відрами, чи місце ви вибрали не рибне, чи снасті у вас грубі. А суть справи у ваших гачках. Вони просто заховані в намулі і риба не хоче шукати їх, якщо поряд легка здобич.

Вихід з цього становища дуже легкий. Усі рибалки бачили у рибальських магазинах коробочки з пінопластовими кульками різного кольору і діаметру, деякі їм не довіряють (не безпідставно), дехто вдало їх застосовує. Особисто я не довіряю їм з трьох причин: 1) колір, 2) діаметр, 3) запах. Якщо дві перші з перелічених характеристик рибалці підходять, то третя майже ніколи. Перед риболовлею, прив’язавши гачки на довгі повідці, я починаю не легку процедуру підбору пінопластових кульок. Робиться це так: ви прив’язали гачок, берете кульку пінопласту і акуратно надіваєте на гачок так, щоб кулька сіла на місце, де прив’язана до гачка жилка. Потім нанизуєте декілька мотилів і готову “конструкцію” кидаєте у склянку з водою. “Фішка” в тому що кулька підіймає гачок приблизно на 2 см від дна – це ідеальний варіант. Після того з-поміж кульок вибираєте ті, діаметр яких приблизно дорівнює “еталону”. Нанизуєте їх на гачечки і обережно закріплюєте “Суперклеєм”. Робота виконана, можна продівати в петельки повідці і вирушати на риболовлю.

Повідець теж відіграє важливу роль, головне правильно вибрати довжину та діаметр. Не дивлячись на те, що я використовую основну жилку 0,5 мм, на повідці ставлю 0,1– 0,18 мм фірми “Mikado”, жилка з позначкою “soft”. Тягарець використовую 50-грамовий - “оливку”.

Я надаю перевагу ловлі карася в ставках та озерах, коли весною він ще занадто полохливий щоб підійти до берега і клювати на поплавець. У цей період він ще досі у зграях і активно переміщується у пошуках їжі. Ніяких візуальних ознак присутності карася на воді ще немає і тому головне – знати рельєф дна, а намул, з огляду на оснастку, ролі не грає. Отож ловлю на знайомих озерах, а якщо дна не знаю, то роблю пробний закид і приблизно визначаю рельєф дна у зоні потенційного лову. Навесні потрібно точно знати, де проходить русло та розташування ям.

Обираю зручне місце, щоб ніщо не заважало закидати наживку, бо мотиль – це дуже ніжна річ. Прикормку я не використовую, ловлю на 5 спінінгів. Досить часто на вихідні на озерах безліч рибалок, тому місце треба обирати раненько.

Отож, на жилці всього 2 повідці, одягаю на них мотиль. Гачки дуже гострі і мотиль не втікає. Після цього роблю три закиди у потенційно рибну зону. Три спінінги на початок досить. Потихеньку починають з’їжджатися рибалки, займаючи місця поряд. Основним недоліком при цьому є низький рівень рибальської етики: так і пильнуй, щоб сусід не почав тебе “хрестити”, думаючи, що наловить більше. Як сигналізатор клювання у мене висять прищіпки – дешево і сердито, а головне зручно, бо вони білого кольору. Пінопласт себе виправдовує – карась знаходить мотиль дуже швидко і починається сезон викиду адреналіну. Клювання іде, мотиль витрачається, риби в садку прибуває, сусіди з відчаю переходять до вживання оковитої, налаштовуючи себе на більш вдале продовження дня.

Буває такий день, що під кінець руки гудуть. Минулого року в мене був такий день, що й казати: поки риба була в садку її начебто не видно, клювання продовжувалося увесь день з перемінним успіхом, погода весняна. І ось настає момент, коли спінінги змотані і черга доходить до садка. Я за нього і не зрозумів – чи за корягу зачепився, чи сил немає. Дістаю не вірю очам. Як же це все нести? Сусіди радо вітають і кажуть, що завтра місце я не займу. Приходжу додому, зважую – більше 20 кг. Перераховую – 97 красенів – це десь по 200 г кожен, ловив приблизно одного за 5 хв, досить непогано, враховуючи кропітку роботу на березі і активність кльову. Непогано: за 8 годин більше 20 кг на “грубі” снасті, а хтось наловив більше в той день – на здоров’я, значить і мені є над чим працювати.

На завершення хочу усіх привітати з початком сезону ловіння на відкритій воді. Закликаю усіх зайняти “бойові” місця і вперед.

•Леляк А. В., м. Вінниця.