Цей місяць характерний загальним заціпенінням всього живого: ліси, степи, поля, вкриті снігом, вода, скута кригою. Як же поводять себе в цей час мешканці водойм? Більшість риб продовжує залишатися у глибоких, темних ямах. Вони стають малорухомі, а деякі з них впадають у справжнє заціпеніння – їх нічого не цікавить: ні наживка, ні найуловисті блешні та мормишки.

Найбільше лихо для риб у цей час – задуха. В стоячих водоймах швидко нагромаджуються сірководень і вуглекислота. Кисню стає все менше. А якщо є й забруднення від стічних вод, то риба починає гинути. Тому в цей час треба не тільки рибу ловити, але й всіляко боротися з придухою: пробивати невеликі ополонки або великі квадрати на льоду, спеціальними машинами проводити аерацію водойм, одним словом – насичувати воду киснем.

Коли б можливо було зазирнути у цей важкий для риби час під кригу і одним поглядом охопити річку від гирла до верхів’я, ви побачили б дивовижну картину: риба стоїть у зимувальних ямах великими косяками одна біля одної, іноді навіть у два-три поверхи. Вкрита, ніби чудернацьким прозорим одягом, товстим шаром слизу і ледве-ледве ворушить плавцями. Риба зимує.

Так проводить зиму більшість риб. Скотившись восени на глибокі місця, вибравши закорчовані ями і порівняно нешвидку течію, вона спить у крижаній воді. Цікаво, що стоїть вона головою проти течії. Нерідко трапляється, що непримиримі влітку щука і плотва, судак та йорж, лящ та сом на тривалий час стають тихими, мирними сусідами. Хижацькі інстинкти пригасають – іде боротьба за існування.

Найактивніші у цей період плітка, плоскирка, синець, йорж, носар, та деякі інші риби. Іноді вони, ніби прокинувшись від сплячки, починають плавати біля дна, виходять годуватися із ям і часто потрапляють на гачок невгамовних рибалок.